|
НАЗАД |
ЛЕКЦІЯ №1
Тема: Мова – суспільне явище Літературна мова.
План
1. Завдання курсу „Ділова українська мова”
2. Українська мова як єдина національна мова українського народу і форма
його національної культури. (Функції мови. Поняття літературної мови. Мовна
норма.)
3. Робота зі словником. Алфавіт. Орфографія (Літара Г, г).
4. Правила написання Автобіографії.
І
У добу творення незалежної України, коли прийнято закон про надання
українській мові статусу державної, питання культури мови набувають
особливої ваги. Ширшає коло тих, хто пише, читає та розмовляє українською
мовою як рідною. Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному,
господарському житті, в ділових відносинах між організаціями та установами,
В ОРГАНАХ УПРАВЛІННЯ ПЕРЕХОДИТЬ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ. ЧАСТО НЕДОСКОНАЛЕ
ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ СПРИЧИНЯЄ ПОЯВУ ЧИМАЛОЇ КІЛЬКОСТІ ТИПОВИХ
ПОМИЛОК, ХИБНИХ ВИСЛОВІВ, СЛІВ-ПОКРУЧІВ І ЗНИЖУЄ РІВЕНЬ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У
ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ.
За таких умов дуже важииво оброїти знаннями про ділові папери студентів,
адже саме за допомогою ділових документів, листів установлюються офіііййні,
службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами,
інституціями, державами, а такожє налагоджуються приватні стосунки між
людьми.
Завдання даного курсу полягає в підвищення загального мовного рівня
студентів, знайомство з особливістями офіційно-ділового стилю мовлення як в
усній, так і в писемній формах, його практичне застосування у широкій сфері
діяльності різних фахівців.
ІІ
"Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон Гум-больдт).
Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах.
"Мова — дім духу" (М.Гайдеггер).
"Мова є річище, яким дух може котити свої хвилі з твердою впевністю, що
джерела, до яких вони його підводять, ніколи не висохнуть" (В. фон
Гумбольдт).
Мова – це скрарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці і
творчості багатьох поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений
естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної чутливості до найтонших
переливів людських почуттів і явищ природи. Мова нерозривно пов”язана з
мовленням, бо саме мова реалізується в процесах мовлення і залишається в
результатах цього мовлення ( у сказаному, написаному). Тому доля мови
залежить від кожного з мовців..
Мовлення – „спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність”.
Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ
безпосередньо, "таким, як він є". Насправді наше сприйняття світу
відбувається крізь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К.Кравс).
Весь світ ми "розчленовуємо" і "сортуємо" так, як це змушує нас робити
структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь
різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка
збіднює людство в цілому.
Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання
нема думання, осмислення реальності. "Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми
думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х.Ортега-і-Гассет).
Розглянемо зв”язок між мовою та мисленням. Учений А.М.Соколов стверджує
думку про те, що під час мислення людина виголошує внутрішній монолог. У
кількох лаболаторіях проводилися дослідження, протягом яких записувалися
електроміографічні реакції під час внутрішнього мовлення. До язика і губ суб”єкта
прикріплювалися поверхневі електороди, за допомогою яких вимірювалася
напруга. У стані спокою суб”єкта напруга була 5 мікровольт, а під час розв”язання
завдань 50 і більше. Наприкінці Соколов зробив такий висновок:
„Мислення в будь-якому випадку пов”язане з мовленням. Щовправда, під час
окремих моментів чи етапів розв”язання завдань мовні рухові імпульси можуть
бути обмеженими. Однак це не означає, що в даному разі ми маємо справу з
безмовним мисленням.”
Отже, мова безпосередньо зв”язана з мисленням. Не може бути мислення без
мови і навпаки.
Перестаючи бути засобом спілкування, мова стає мертвою.
Мова — це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує
майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.
Отже, запишемо визначення мови: „Мова – це сукупність довільно відтворюваних
загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об”єктивно
існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у
процесі вираження думок”.
В 1989р., було прийнято „Закон про мови”, який попри всі негаразди дає змогу
українській мові посісти належне місце державної мови, що й закарбовано в
ст. 10 Конституції України.
Жодне суспільство, на якому б воно рівні не перебувало не можу існувати без
мови. Обстлуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій:
? комунікативна функція (мова – це засіб спілкування людей, нею можна
передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи
символами).
? Індефікаційна функція (кожна людина має своєрідний індивідувальний мовний
„портрет”, мовний „паспорт”, в якому відображено всі її
національно-естетичні, соціальні, культурні, духові, вікові та інші
параметри).
? Експресивна функція полягає в тому, що мова є універсальним засобом
вираження внутрішнього світу людини.
? Гносеологічна функція мова є своєрідним засобом пізнання світу, пізнаючи
мову людина пізнає світ цієї мови.
? Мислетворча функція формуючи думку, людина мислить мовними формами.
Мислить людина тільки рідною мовою. Процес мислення має суто національну
специфіку.
Суржик – суміш зерна пшениці й жита, жита та ячменю. Це -- несичта мова ;
мішанина елементів (звуків, слів, словосполучень) різних мов.
ІІІ
Ділова українська мова безвідривно пов”язана з роботою над словниками.
Словники бувають:
Для правильного користування словником ви повинні досконало володіти
українським алфавітом. Сучасний український алфавіт створений на основі
старослов”янської „кирилиці”. Вона біла відома східним слов”янам ще до
прийняття християнства.
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери. На письмі вживається
апостроф, а також ставиться знак наголосу.
Давайте назвемо літери українського алфавіту.
Увага!!! Не слід плутати літери Г і Г.
Літера Г,г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як у суто
українських словах (гадка, гай, гарний, гривня, гречка тощо), так і в
іншомовних (газета гігант, грамота) та в запозичених із звукосполученнями
переважно грецького походження агро, гео, лог, гог, грам, граф, гігро, гідро,
гіпер, гіпо, голо: агроном, геолог, педагог, кілограм, географія та ін.
Літера Г,г передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українській,
так і віншомовних словах, зокрема, таких: гума, дзига, зигзаг, інкогніто.
Увага не плутати:
Глей (кольорова глина) глей (згуслий сік плодових дерев)
Гніт (іменник із значенням „тиск”) гніт (іменник із значенням „стрічка”)
Голка (гострий кінець) голка (сорт пшениці)
Грати (дієслово) грати (іменник)
Гуля (дієслова) гуля (іменник).
(До дошки 2 чоловіка побудувати речення з словами).
Ми підійшли до роботи зі словником, соьогодні ми попрацюємо з
російсько-українським словником. В контрольних завданнях, є завдання
перекладу з російської на українську мову, для досконалішого вивчення рідної
мови, і запобогання вживання русизмів.
Вправа №4, ст.10, Л.М.Паламар, В.Г.Кацавець Мова ділових паперів.
IV
Сьогодні ми з”ясуємо, що таке документ, і вичемо правила написання
Автобіографії.
Документ – основний вид ділового мовлення. Він має бути достовірним,
переконливим, належним чином відреагованим і оформленим, повинен містит
конкретні й реальні пропозиції та вказіфки.
Обов”язковим для документа є заголовок, чітка композиція, цілісність змісту,
зв”язність викладу, стурктурна організація, завершеність.
АВТОБІОГРАФІЯ
Це документ, в якому людина описує своє життя і діяльність. Подається при
вступі до навчального закладу чи на роботу. Цей документ пишеться довільно.
Заголовок може складатися з одного слова „автобіографія”, яке розміщається
посеред рядка. Кожне нове повідомлення повинно починатися з абзаца. Зліва
під текстом ставиться дата написання, справа – підпис автора.
Тип мовлення в автобіографії – розповідь від першої особи. При цьому не злід
зловживати займенником я. Основну увагу треба приділяти фактам, не вдаючись
до міркувань. Всі відомості подаються в хронологічному порядку, щоб уявити
життєвий шлях людини, ділову кваліфікацію, і громадську активність.
1) прізвище, ім”я по батькові; 2)дата і місце народження, освіта, відомості
про навчання, трудову діяльність, нагороди (заохочення); 3) короткі
відомості про склад сім”ї; 4) домашня адреса; 5) дата, підпис.
Зараз я пропоную виконати декілька вправ, для закріплення: Сучасні ділові
папери С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук, ст.247, впр.№84, №85(І), №86.
Складання власної автобіографії.
3
|