НАЗАД

Лекція №3



Писемне ділове мовлення

План
1. Особливості писемного мовлення
2. Робота зі словником. Алфавіт. Орфографія (Літера Г, г)
3. Оформлення доручення
4. Правили написання розписки.

Писемне ділове мовлення є основним для ділових людей, бо саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Ось чому особливості писемного мовлення викликають посилений інтерес у широкого кола читачів. Одиницею писемного мовлення є текст різного характеру. Це може бути: стаття, книжковий чи газетний текст, лист чи будь-який документ.
Залежно від змісту текст поділяється на частини абзаци які логічно повязані. Писемне молення відрізняється від усного і має такі особливості:
? писемна мова фіксується графічними знаками. Слід зауважити, що воно може передаватися за допомогою як літер, так і малюнків, схем, формул та інших символів;
? писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору;
? писемна мова це форма в основному монологічна;
? писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;
? в писемній мові переважає особливий стиль, дещо традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень;
? у писемній мові виділяються тексти за сферою спілкування, наприклад: ділові папери, накази, накладні, квитанції тощо.
Ділові папери завжди можна відтворювати в усній формі, й таке відтворення буває різноманітним, що розширює його можливості. Часто усне відтворювання тексту не може бути точним, і це розширює функції самого тексту.
Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людьми.
Документи мають правове і господарче значення.
За походження виділяють службові (функціонують в установах і організаціях) і приватні (стосуються приватних осіб) документи.
За призначенням документи поділяються на: розпорядчі (подається інформація про організацію роботи установи, закладу, підприємства), статутні (з коротким викладом змісту статуту організації чи установи), виконавчі (подається план або напрям виконання певного обсягу роботи), інформаційні (містять конкретну інформацію, необхідну для діяльності даної організації чи підприємства).
Документи розрізняються ще й за структурними ознаками, бо вони можуть бути стандартними і нестандартними, що залежить від багатьох обєктивних та субєктивних факторів.

ІІІ
Доручення
Доручення це документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
Залежно від субєкта дії доручення поділяються на:
- особисті, (особа доручає особі);
- офіційні, (установа доручає собі чи установі).
- Разові і на тривалий період
Якщо ж термін дії доручення не вказується, то воно зберігає силу протягом року.
Максимальне термін дії доручення не може перевищувати 3 років. Недатоване доручення не має юридичної сили.
Особа чи установа, яка украла доручення, може в будь-який час його скасувати, а особа, якій доручення видано, -- відмовитися від нього. Угода про відмову від цього права недійсна. Із припиненням дії доручення втрачає силу будь-яке передоручення третій особі.
Особисте доручення юридично правомірне лише у тому випадку, коли підпис особи, що склала доручення, завірив керівник установи печаткою і своїм підписом.
Р е к в і з и т и о с о б и с т о г о д о р у ч е н н я :
1. Назва виду документа.
2. хто доручає (П.І.Б.)
3. кому добучає (П.І.Б. в давальному відмінкові)
4. що доручається (числові дані пищшуться словами і цифрами)
5. назва установи чи організації в якій будуть отримані матеріальні цінності
6. дата видачі доручення
7. Підпис особи, яка склала доручення.
8. Завірення підпису.
Офіційні доручення друкуються на спеціальних бланках.
Р е к в і з и т и о ф і ц і й н о г о д о р у ч е н н я :
1. Штамп.
2. Номер.
3. Дата.
4. Назва виду документа.
5. Текст.
6. Зразок підпису особи, який видано доручення.
7. Підпис керівника установи.
8. Печатка.
Текст доручення містить такі відомості:
- прізвище імя, по батькові, посада особи (в офіційному дорученні назва установи), яка видає доручення;
- прізвище, імя, по батькові, посада особи, якій видається доручення;
- назва установи, від якої особа повинна отримати матеріальні цінності або в якій особа здійснює свою діяльність;
- напрям діяльності особи або перелік матеріальних цінностей, їх кількість і вартість;
- термін дії доручення;
- назва та відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, якій видається доручення.

Примітка. Усі вільні місця, графи доручення закреслюють, щоб не можна було нічого дописати.


Розписки
Розписка це документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. Наприклад, передачу й одержання документів, грошей, матеріальних цінностей.
Розрізняють приватну розписку (коли одна особа отримує щось від іншої), службову (коли особа або представник установи отримує матеріальні цінності чи документи від якоїсь організації, закладу).
Розписка може мати довільну форму вікладу, але все ж таки треба зазначити такі відомості:
1. назва документа
2. П.І.Б. (посада й повна назва установи для службового варіанту), назва документа (із вхідними даними), що посвідчує особу того, хто дає розписку й підтверджує отримання).
3. П.І.Б. (посада й повна назва установи для службового варіанту) того, кому дається розписка.
4. конкретне зазначення у чому дано розписку:
? точне найменування матеріальних цінностей, документів та ін.;
? стан (нові, були в користуванні, у робочому стані);
? кількість, вага, вартість, розмір, сума зазначається цифрами, а в дужках словами.
5. У службовому варіанті слід зазначати, на підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності.
6. Дата укладання, ліворуч
7. Підпис укладача, праворуч
8. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу (із зазначенням його посади, ініціалів, прізвища) або нотаріальною конторою.
9. Дата засвідчення, ліворуч.
Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її було підписано. У такому разі ці особи засвідчують документ своїми підписами.
Усі вільні місця між текстом і підписом перекреслюють.
Примітка. Розписка пишеться обовязково від руки в одному примірнику, і в ній не повинно бути ніяких випарвлень чи підчисток.


4